Виховна робота

Портфоліо класного керівника

18 травня 2020 року

Сьогодні Україна вшановує пам'ять жертв депортації кримських татар

https://www.ukrinform.ua/rubric-crimea/3027215-sogodni-ukraina-vsanovue-pamat-zertv-deportacii-krimskih-tatar.html

Депортація кримських татар. Правда про злочин.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

Дніпропетровська   обласна  державна адміністрація

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

НІКОПОЛЬСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

53213, місто Нікополь, пр. Трубників,16 , тел. (05662)2-31-70

E-mail: npl@nikopol.net

  

Сценарій свята 

присвяченого випуску 2016 року

«Під музику прощального вальсу»

Розробив кл. керівник групи № 150

 Івінська В.М.

Нікополь, 2016

  

Анотація

Розробка свята  « Під музику прощального вальсу» присвячена  випуску груп 2016 року Нікопольського професійного ліцею.

Сценарій свята  розроблений класним керівником випускної групи  Івінською Вікторією Миколаївною. Ведучими виступили  Івінська Вікторія Миколаївна,  Москаленко Людмила Михайлівна та учениці груп № 162 Беляєва Тетяна,  № 163 Кривоніс Юлія.

 Хід лінійки

Святково прикрашене подвір’я, звучить музика. Гості зібралися на подвір’ї .

Під ліричну мелодію  «Мой ласковый и нежный зверь»

  

    Ведучий – учень 1. 

Надворі літо…

Справжнє тепле літо…

У зелені втопилися сади,

Рясніють всюди різнобарвні квіти,

Аж серце завмирає від краси.

   

    Ведучий – учень 2. 

Надворі літо…

Наше щедре літо…

Цей особливий неповторний час,

Коли дитинство з юністю у парі

Танцює з вами перший ніжний вальс.

       

 Ведучий – учень 1. 

Надворі літо…

Наше тепле літо…

В якому радість й смуток водночас.

Ось-ось здійсниться заповітна мрія,

Світ невідомий кличе в далеч вас!

Ведучий  – викладач 2.

 Доброго дня шановні учні, викладачі, батьки і гості! Сьогодні ми зібралися з нагоди особливого свята. Свята, що лежить на межі юності та дорослого життя. Свята, в якому переплелись радість і смуток, спогади і мрії, дитинство і юність. Це свято зібрало сьогодні разом нашу дружну родину!

Ведучий - викладач  1. Шановні випускники! Запам‘ятайте цей день, запам‘ятайте цей час.             Ці роки неповторні, як неповторна сама юність. . Настав хвилюючий і незабутній день.  Через кілька хвилин ви отримаєте  дипломи і відтепер носитимете    горде звання: випускник Нікопольського  професійного ліцею 2016 року, КВАЛІФІКОВАНИЙ РОБІТНИК УКРАЇНИ

Нехай на вас чекають добрі зміни!

У наших свят традиція одна:

Свято наше оголошується відкритим

 Гімн держави зараз пролуна!

Звучить Гімн.

 Ведучий – викладач 1. У дні найурочистіших подій ми покладаємо квіти до Меморіальної  дошки випускникам ліцею, які загинули  під час проведення антитерористичної операції на Сході України – Москаленко  Сергію, Троценко Максиму,  Касьянов Сергію .  Право покласти квіти надається учню групи № 165 Гетманчуку Миколі та учениці групи № 162  Потоцькій Аліні.

(під пісню «Гілля калин похилилося» групи «Океан Ельзи» учні покладають квіти)

Ведучий – викладач 1.

Червневий день відлунює святково,

І сміх, і квіти, й гомін голосний…

Зібрало нині свято нас чудове –

Останній день, і день цей - випускний

Ведучий – викладач  2. Навчання у ліцеї  – невелика відстань в житті людини, але яка вона об'ємна! Незчулись, як за плечима залишилося навчання, а на видноколі замайоріло доросле життя. Новим змістом наповнились слова : дружба, вірність, совість, честь, любов…

Ведучий – учень 1.

 Ви підійшли до першої межі.

Дорослим  життям звуть її у народі.

Ще крок – і Україна перед вами

Відкриє всі свої шляхи-дороги.

Ведучий  - учень 2.

Очікуванням кожне серце б’ється,

Надії вогник світиться в очах.

Директорові слово надається

Остання настанова ця для вас.

Ведучий -  викладач 1. До слова запрошується  в. о директора Нікопольського   професійного  ліцею Веретеніна Олена Олександрівна(ВРУЧЕННЯ ДИПЛОМІВ З ВІДЗНАКОЮ, НАГОРОДЖЕННЯ «УЧЕНЬ РОКУ»)

Ведуча – учениця 2. Для вас танцює учениця Групи № 163, Лауреат обласного фестивалю художньої самодіяльності «Фестивальний дивограй профтехосвіти», яка покорила своїм танком м. Дніпро, Камінська Олександра!

Ведучий-викладач 1 . На подвір’ї нашого навчального закладу  встановлене  погруддя  Героя Соціалістичної праці, почесного будівельника Ганчеву І.Д., який частину своєї душі, серця віддав в розбудову таких чудових міст як: Нікополь, Марганець, Орджонікідзе ( сучасна назва міста Покрова). Славетна постать цієї людини є взірцем для кожного випускника нашого ліцею. Всі ви  залишили частину себе в стінах Нікопольського професійного ліцею і продовжуватимете свій шлях, розбудовуючи сучасну європейську країну – нашу незалежну державу!

Ведуча - викладач 2.  Випускних груп 2016 року – п’ять,  і кожна – особлива, не така як інші. Давайте привітаємо випускників 2016 року 

 Ведуча – учениця 1. Так учні групи № 166 за професією електрогазозварник, керівник групи майстер виробничого навчання - Зіненко Любов Миколаївна, досягли високих результатів в освоєнні своєї професії.  Дереза Кирил, в м. Дніпродзержинську захищав честь НПЛ на ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності  і отримав диплом учасника.

Ведуча – учениця 2. Випускниками групи № 150 «маляр, штукатур, лицювальник-плиточник» керівники групи майстер виробничого навчання  Целуйко Ольга Олександрівна, класний керівник Івінська Вікторія Миколаївна  та № 155 «маляр, штукатур» , керівник групи –

майстер виробничого навчання  Миролюбова Мирослава Іванівна, виконані в якості реальних дипломних робіт капітальні ремонти навчальних кабінетів № 9 та 20,  майстерня монтажних гіпсокартонних конструкцій. Учень групи 150 Чербатюк Андрій,  достойно захистив честь Нікопольського професійного ліцею в ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності  в м. Кривий Ріг.

Ведуча – учениця 1. Група за професією «Кухар, офіціант», керівники групи майстри виробничого навчання  Горбунова Ірина Володимирівна, Самарська Наталія Василівна та класний керівник Кунах Леся Віталіївна,  всі роки дивували нас кулінарними майстер-класами і яскравими виставками. Активні учасники всіх творчих проектів ліцею. А Зеленська Ангеліна виборола титул «Учень року – 2016». 

Ведуча – учениця 2. Група № 148 «Електрогазозварник, слюсар з ремонту автомобілів, керівниками цієї групи є Майстри виробничого навчання Горбатенко Ольга Іванівна, Павловський Юрій Станіславович, класний керівник Москаленко Людмила Михайлівна, оновили  зміст майстерні автослюсарів і електрогазозварників.

Ведучий-викладач 2. Привітаємо гучними оплесками випускників 2016 року!

Ведучий - викладач 1.  Особливою радістю наповнений сьогоднішній день для майстрів виробничого навчання. Випускники перейняли від них не тільки вміння, а й любов до своєї професії. Для привітального слова запрошується майстер в/н Групи № 150, випускниця нашого ліцею 2010 року , яка була занесена до Книги Пошани НПЛ за зразкову поведінку, сумлінне  відношення до оволодіння професією «маляр, штукатур, лицювальник – плиточник»  Целуйко О.О.  В цьому році Ольга Олександрівна закінчила   Криворізький педагогічний університет   і тепер в якості майстра в/н випускає другу групу «маляр, штукатур, лицювальник – плиточник» 

Ведучий - учень  2.    В хвилини радості й печалі

                                      Учитель був вам вірний помічник.

                                       Його ви руку дружню відчували,

                                       Він поруч був, ваш класний керівник.

Ведучий - учень 1.  Для привітання слово надається класному керівнику Групи №  148 Москаленко Людмилі Михайлівні.

Ведуча – викладач  2. Хвилюючий день сьогодні не лише у наших випускників. Не менше хвилюються і їхні батьки. Так шалено б’ється серце, а то і зовсім десь пропадає. І тато, і мама ще пам’ятають себе такими ж юними, пам’ятають свій випускний бал. А тут, як несподіванка, красуня донька у святковій сукні на високих підборах (ну коли вона виросла), і серйозний син, вищий за тата.

  Учень – ведучий 1.  Тато, мамо, дітям час в дорогу.

                                      Десь не протоптана стежка згубилась в житах.

                                      Десь чекає кохання, десь чатує тривога.

                                      Це їх доля, ніким не торований шлях.

  

До слова запрошується  заступник  директора з виховної роботи  Бойша Ольга Анатоліївні (подяки)

Ведучий – викладач 1. Радість свята, дорогі випускники, сьогодні розділяють з вами найдорожчі вам люди – ваші батьки, рідні. Від імені всіх батьків до вітального слова  запрошується голова батьківського комітету групи № 150 Смирнова Ольга Миколаївна.

Ведучий – викладач 2. Дорогі випускники! Нехай все життя лагідною зіркою вам світить

рідна домівка. Тут вас завжди чекають ваші батьки. Це їм, найріднішим, ви завдячуєте своїм життям, своїм сьогоденням.

Ведучий – учень 2. А в дарунок  прийміть пісню у виконанні  учениця групи № 163 – Юлії Кривоніс «Путь домой»

Ведучий – викладач 1.: Серця наших випускників переповнені сотнями почуттів. Вони стільки хочуть сказати вам, шановні викладачі і майстри. Запрошуємо до слова учня випускної групи за професією « електрогазозварник, слюсар з ремонту автомобілів»,  фіналісту конкурсу «Учень року 2016», одному з найкращих спортсменів ліцею Заметаєву Артуру.

А зараз прийміть привітання від випускників 2016 року

Слово від випускників.

1-й випускник. Дитинство дзвоником злетіло,

                                 Доросле починається життя.

                                 Нам щойно дипломи вручили –

                                 Путівку в невідоме майбуття.

                            Ще мить – і назавжди залишимо ліцей ми,,

                                 Підемо усі в самостійне життя,

                                 Та рідний поріг не забудем ніколи,

                                 До нього серця наші знов прилетять.

2-й випускник. Тепер уже прийшла пора прощання,

                                  і ми сьогодні трішечки сумні.

                                 За наше виховання і навчання,

                                 Спасибі, дорогі  наші майстри!

                             Бувало, біля дошки ми “німіли”,

                                  Забувши теорему чи вірші,

                                  Спасибі, що ви лагідно сварили,

                                  Шановні, дорогі викладачі!

3-й випускник. Та кожним роком впевненішим кроком,

                                 Ми переходили із вами з курсу в курс,

                                  За ваші ласку і за нас тривогу

                                  Ми полюбили ніжно й щиро вас.

                             За те, що ви були за батька й матір,

                                 Учили чесно жить на цій землі,

                                 Що нам не поспішали двійки ставить,

                                 Спасибі, дорогі викладачі!

4-й випускник. Вже позаду залишились уроки,

                                  Екзамени нам більше не здавати,

                              Минуло аж три цілих роки,

                                  І нам сьогодні хочеться сказати…

                              Ми дуже вдячні всім учителям,

                                   За ті знання, що ви давали нам, 

                             І в день такий, – урочистий, святковий,

                                 Дозвольте вашу працю вшанувати,

                                  І квіти ці, принесені сьогодні,

                                 Від всього серця вам подарувати.

(Вручення квітів)

Ведучий-викладач 2. До слова запрошується випускниця групи № 149 за спеціальністю «кухар, офіціант» Зеленська Ангеліна

Випускниця. Протягом трьох років навчання нам часто зачитували різні накази. А сьогодні ми, випускники,  підготували свій наказ працівникам Нікопольського професійного ліцею.

     Наказ випускників  педагогічному колективу (у вигляді свитку)

1.        Пам'ятайте: не шукайте зустрічі з учнем. Коли ви йому будете потрібні, він сам вас знайде.

2.        Під час заліку чи екзамену не дивіться пильно на учня. Він може подумати, що ви підозрюєте його у списуванні і образиться.

3.        Не запитуйте, який екзамен він прийшов здавати. Він же не запитує, який екзамен ви прийшли приймати.

4.        Будьте тактовні. Якщо учень не зрозумів запитання, тактовно переведіть розмову на іншу тему.

5.        Знайте: якщо учень відповідає невірно, може бути, що він сам вас перевіряє.

6.        Ніколи не запитуйте, чому ви вперше бачите учня в кабінеті. Можливо, ви самі були неуважні.

7.        Поспівчувайте: заради оцінок учень іде на все, навіть на уроки.

8.        Запам’ятайте: ви у ваших учнів не один.

Шановна Олена Олександрівна прийміть від нас цей наказ.

Звичайно, це все жарти. А якщо серйозно, ми вас дуже любимо і за все вам вдячні, дорогі наші вчителі.

             

   Звучить пісня «Прилилето» у виконанні учня групи № 164 Юрія  Гога та учениці групи № 163 Юлії Кривоніс.

Ведучий-викладач 1: Життя людині дається один раз. І жоден подих, жодне слово, зітхання, жодну посмішку не змінити і не повторити, не пережити вдруге. Перегорнуто сторінку дитячих літ, перед вами чистий аркуш. Заповніть його без помилок, так, як учили вас ваші наставники/ 

Ведучий – викладач 2: Кожен із вас має свою найзаповітнішу мрію. Цінуйте її, боріться за неї  і нехай поруч з вами крокують Віра, Надія і Любов.

Ведучий викладач 1: Шануйте вчителів і майстрів, які дали вам знання і прагнули виховати вас чесними і добрими людьми. Любіть свій край, чесно і високо несіть горде наймення людини. Не забувайте. що ви вчилися для того, щоб розум і серце, свої фахові знання віддати людям.

Не заплямуйте доброго імені своїх батьків і честі рідного закладу. Хай чистим полотном стеляться ваші життєві шляхи. Покидаючи стіни рідного ліцею  пам’ятайте, що справжні скарби – скарби вашої душі: доброта, щирість, совість.

Ведучий - викладач 2. У добру путь, дорогі випускники 2016 року . Хай вам завжди щастить на життєвому шляху.

Ведучий – викладач 1. Урочиста лінійка  з нагоди вручення дипломів випускникам 2016  року Нікопольського професійного  ліцею завершена.

(Звучить гімн України)

Ведучий-викладач 1. Випускники запрошуються до навчальних кабінетів.

Звучить ніжна мелодія.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

Дніпропетровська   обласна  державна адміністрація

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

НІКОПОЛЬСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

53213, місто Нікополь, пр. Трубників,16 , тел. (05662)2-31-70

E-mail: npl@nikopol.net

_____________№______________

Урок мужності ««Їх подвиг – приклад для нас»

 Мета. Виховання у учнів внутрішньої свободи та поваги до держави, любові до Батьківщини, національної свідомості, гідності, усвідомлення приналежності до рідної землі, українського народу, гармонійне виявлення патріотичних почуттів, надання допомоги воїнам АТО.          

    Обладнання: комп’ютер, мультимедіа, презентація, «Пливе кача»(укр. нар. пісня)  у виконані Піккардійської Терції, відеокліп «Білі лебеді нан небесах» , «Запах війни» (у виконанні групи «Тік»),  «Будьмо сильними! Захистимо Україну!», «Дай Боже , сили нашим солдатам» ікона Матері Божої, фото випускників НПЛ, які загинули в під час проведення АТО, свічка, вишитий рушник, кетяги калини.

Хід заходу

Учениця 1.

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

Її Україною звуть.

Учень 2.

У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустелі рай.

Нема без кореня рослини,

А на людей без батьківщини.

Викладач. Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою і рідною. Тому її захист – це найперший обов’язок кожного народу.

Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров ю  сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас нашу солов’їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею,  співучістю, працьовитістю та високою мораллю.

 Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами.

Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі і маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.

Вітаємо вас на нашому заході «Їх подвиг – приклад для нас» присвяченому воїнам, які воюють, воювали і полягли на сході України захищаючи нашу землю.

Відео  «Білі лебеді на небесах»

Учениця 2. У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль  країни у світі.

Учень 2. Ми свідки історії, історія – це ми… Події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час – час змін. Революція, яка відбулася нещодавно у Києві, довела, що український народ єдиний. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.

Учениця 3.  24 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще два роки  тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще два роки тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло,кому ці слова адресовані,і ні в кого немає сумнівів,що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України,лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу,волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Учениця 4. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим,котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини,а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв,дивлячись їм у вічі, ми розуміємо,що вислів  «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

 У ч е н ь 3. Сьогодні ми спостерігаємо досі небачене єднання армії та народу. Народ морально підтримує захисників Вітчизни, висловлюючи подяку та виявляючи повагу до них Війна, як відомо, перевіряє кожну людину на патріотизм, її готовність до захисту Вітчизни

Відео ТІК «Запах війни»

Учень 4.  Свого часу відомий педагог Василь Сухомлинський стверджував: «Кожному з нас, чоловіків, потрібно твердо пам’ятати: у мене є дві спеціальності. Перша — це коли ти вчитель чи агроном або інженер. Друга в усіх нас одна — бути захисником Вітчизни». Сьогодні, коли існує загроза національній безпеці України, ця друга за значенням, але основна чоловіча спеціальність набуває особливої важливості.

Відео «Будьмо сильними! Захистимо Україну!»

Учениця 1 . В результаті бойових дій в Україні загинули 2905 людей (і це лише офіційні данні про тих кого вдалося ідентифікувати та захоронити), в тому числі 28 дітей. Поранення отримали 7640 людей. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Учень 1. Не обішла біда і наше місто. За час проведення АТО загинуло  нікопольців, серед них і наші випускники  Сергій Касьянов – 19 років, солдат 74 окремого розвідувального батальону – Донецький аеропорт, під Луганськом загинув солдат 25-ї повітряно-десантної бригади Сергій Москаленко, під Іловайськом -  Максим Троценко – боєць Дніпропетровського 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».

Учениця 2. Пливуть гроби по морю, як човни –

По морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

На хвилі молитов і переспіву.

Учениця 3.Так ніби в жилах замерзає кров,

А потім б’є у скроні голос крові

За ти хто тихо жив, а відійшов

У дзвонах слави праведним героєм.

Учень 2. Пливуть човни,гойдає кожну лодь

Людська долоня,тепла і тремтяча,

Човнами править втішений Господь,

А серце розривається і плаче.

Учень 3.   І кожна мати плаче,і пече

Їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Донбас і Львів – плече в плече

І разом з ними плаче Україна.

Учениця 4   Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

Де убієнний ангелом стає,

Бо він герой. Герої не вмирають.

Учень 4  Герої не вмирають. Просто йдуть

Із поля бою – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть….

Героям слава - вписано у серці.

Учениця 1.Не можемо ми не згадати сьогодні і про події, які сталися лютневими днями на Майдані Незалежності. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну : своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді, сильні. Ті, що тільки починали жити. Сьогодні давайте подумки згадаємо тих, хто пішов від нас хвилиною мовчання, та запалимо  свічку в пам’ять загиблих у боротьбі за утвердження незалежної України та її територіальної цілісності.(Запалюється свічка)

(Оголошується хвилина мовчання )

Музика «Пливе кача»

Викладач. Дякую!

Викладач. Крім влучного пострілу, відбиття ворога, наші солдати знаходять хвилини для поезії. Ці рядки пахнуть потом і кров’ю, пилом і димом передової. Вони написані під обстрілами ворожих «Градів», між передсмертними хрипами і стогоном поранених.

Солдат Володимир Базар із Тернопільського батальйону «Збруч» написав вірш «Моє бажання». Послухайте його!

Учень 1.

Мені не сумно, не тримаю я образу.

Так, розумію, що я знов солдат.

Можливо, снайпер вб’є мене одразу,

А чи накриє в чистім полі «Град»…

Чи я прийду, чи принесуть додому,

Чи я побачу рідний степ і край…

Я не бажав би це почути вже нікому:

«Будь ласка, тату, тільки не вмирай!»

Бо є найбільший біль в моєму світі

У тім, що цвіт злітає й в очі б’є…

Учень 2.

Хотів би вишиванку я одіти

І хай вона на мені вже гниє…

Щоб ворогам її не віддавати

І навіть другу, хоч його колись так звав.

Я б не хотів, щоб він на моїм святі

Зі мною «Ще не вмерла…» заспівав.

Бо це для мене зовсім неважливо:

Як я прийду і що я скажу вам.

Я лиш хотів, щоб були усі, за кого

Можливо я життя своє віддам.

Учень 3.

Щоб ви не були патріоти поодинці

І щоб ви були вкупі, як одне.

І не встидались, що ви УКРАЇНЦІ,

І не чекали, що біда мине.

Учень 4.

ЩОБ ВИ, НАРЕШТІ, ЗНОВУ ОБ’ЄДНАЛИСЬ,

І були сильні, наче моноліт.

І щоби більше вже ніколи не згинались

Під москаля по триста довгих літ!

Учень 1. Ці слова ми присвячуємо всім бійцям АТО

Учениця 3.

Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І шоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

Викладач

Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців…

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не сіндром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки

Схід країни від зла захищають,

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддають саме цінне -життя,

України найкращі сини!

Відео «Дай Боже , сили нашим солдатам»

Викладач. А зараз пропоную всім присутнім запалити свічки і звернутися з молитвою до Матері Божої. Прошу підвестися та прочитати разом зі мною молитву за Україну, текст якої бачите на екрані.

На екрані — текст молитви та ікона Божої Матері.

Діво Пресвятая, матір матерів,

Пригорни до серця всіх своїх синів,

Освіти їм душі світлом золотим,

Виповни любов’ю неспокійний дім.

Научи, як землю вберегти від зла,

Розумом, діянням і крилом тепла.

Зоре-зорянице, сонце доброти,

Землю України щастям освіти.

Викладач. Віримо, що переможемо. Бо ми — на своїй землі. Нашу землю захищають найкращі з українців. Нашу Батьківщину,нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу,стає міцнішою,сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію,патріотизм на високому рівні,згуртовану націю,а Росія лише безіменні могили».

Молімося щодня за Україну! Любіть і бережіть Україну, бережіть себе.  Слава Україні!

Героям слава!

Методична розробка відкритої виховної години

присвячена 73- й річниці створення УПА

«Коли ви вмирали, вам дзвони не грали»

Мета: розширити знання учнів про ОУН-УПА у визвольних змаганнях; висвітлити героїчний подвиг повстанців УПА проти окупантів;   сприяти усвідомленню учнями місця і ролі УПА в часи визвольних змагань українського народу за свободу і самостійність; виховувати глибокі патріотичні почуття, формувати національну свідомість.

Обладнання: комп’ютер, мультимедіа, презентація, уривки з художніх фільмів «Залізна сотня», «Нескорений» реж. О. Янчук, уривок докуметального фільму «Тюрма  на Лонцького», запис пісні «Коли ви вмирали, вам дзвони не грали» (сл. М.  Кураха, муз. М. Гайворонського), «Пливе кача»(укр. нар. пісня)  у виконані Піккардійської Терції, відеокліп «Сто солдат» (сл.  О. Негребецького, муз.  – В. Телизіна), відеокліп «Дай, Боже, сили нашим солдатам» (у виконанні Х. Панасюк),  «Українське військо, мов з могили встало» (сл. О. Олеся), Державний Герб України, Державний прапо України, червоно-чорний прапор УПА, портрети С. Бандери, Р. Шухевича, ікона Святої Покрови, свічка, вишитий рушник, кетяги калини.

Хід заходу

Святково прибраний кабінет.  На дошці: Державний Герб України, Державний Прапор України, червоно-чорний прапор, напис «Слава Україні! Героям Слава», портрети Степана Бандери, Романа Шухевича; ікона Святої Покрови, свічка, вишитий рушник, кетяги калини.

Звучить 1 куплет пісні «Коли ви вмирали, вам дзвони не грали».

Ведучий 1:

Крізь вічність із ясних зір і свічадо тихих вод в усій земній красі та зболеній печалі світить нам материнський образ нашої України. Багато поколінь пішло на страждання, муки, смерть, щоб засвітилася зірка вільної, незалежної суверенної Держави нашої, яка вже впродовж 24 року, з 24 серпня 1991 року, існує, поволі встає на ноги, розправляє крила, займає належне їй місце серед світових держав.

Ведучий 2:

Сьогодні, маючи свою державу, ми повинні пам’ятати, що для того, щоб синьо-жовтий Державний Прапор України вільно тріпотів над державними установами і закладами та вирізняв український народ серед інших, поклали свої голови мільйони українців. І найбільша заслуга в цьому тих, хто поліг за неї в середині минулого століття, тих замордованих у в’язницях і на каторжних роботах у 60-80-ті роки.

Піввіку мовчала зґвалтована історія, мовчали люди, а коли і називали імена героїв, то говорили з острахом, пошепки. Нині до нас повернулися і повертаються пласти правди, а з ними імена борців за національну незалежність, за право на життя, за свободу і віру.

Читець 1:

Не рік, не два. а довгими роками

Підрубували корінь наш під нами,

Топтали нашу думку, нашу мову

Імперії чужинської підкови.

Навік народ хотіли загубити,

Та він живе і буде вічно жити!

Викладач.

Сьогодні у нас виховний захід присвячений героїчній сторінці українського народу створенні Української Повстанської Армії ( УПА), армії, яка не має аналогів у світовій історії, армії, яка впродовж більше як 10 років вела нерівну героїчну боротьбу з ворогом, який переважав її в десятки чи в сотні разів, армії, яка вкрила себе невмирущою славою в боротьбі за створення Української незалежної держави і яка до цього часу цією державою належним чином не визнана. Прошу вас бути уважними і задуматись, над тими подіями, які відбувались в Україні в 40-50 –х рр.. минулого століття, і що витерпів український народ на шляху до незалежності.

Історія Повстанської Армії золотими літерами вписана в історію України. Вона вела справедливу визвольну боротьбу проти трьох жорстоких тиранічних режимів світу. Пролита кров членів УПА, не кане в забуття. Сини України! Українські повстанці!.. Вони вмирали як герої, а останніми їхніми словами були: «За тебе, свята Україно!»

Вони вмирали ще зовсім юними, навіть не ставши на весільний рушник. Своєю кров’ю вони зросили святу землю. Їх живими спалювали на вогнищі. І тому українська земля є особливою, земля ,полита кров’ю і посипана юнацьким попелом. Родина, з якої син чи брат пішли в УПА, була вирізана або розстріляна, не давали поховати тіло повстанця. Дітей кидали в криниці. Плач янголят доносився з них від Волині до Донбасу. Пекло здригалося від звірств, які чинили окупанти над українцями. Скільки їх полягло? Не злічити повстанців. В чому був їх гріх? В тому, що вони любили українську землю, материнську землю, що не розмовляли пошепки рідною мовою, а вголос, що співали українські пісні, колядки . Невже то гріх ?

Відеоуривок «Тюрма на Лонській»

Учениця 1. Постановою Української Головної Визвольної Ради, з дня 30-го травня 1947 року, визнано день 14 жовтня 1942 року днем постання Української Повстанської Армії. Для вшанування цього моменту визначено день 14 жовтня, що збігається з історичним козацьким Святом Покрови, як Святковий день УПА.

Учениця 2. 14 жовтня – свято Покрови. ( Розповідь про свято) У середині жовтня, коли починаються перші заморозки, Православна Церква відзначає велике свято - Покрову Божої Матері. Його історія бере початок у 910 році. У Візантійській імперії тоді правив імператор Лев VI Філософ. У той час на імперію нападали сарацини. Люди були дуже налякані, але надіялися на Божу допомогу.

У Константинополі був храм, де Службу Божу служив святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній. У цьому храмі зберігалися ризи Божої Матері та її головний покров, а також частина пояса. На всенічній недільній службі, числа чотирнадцятого, місяця жовтня св. Андрій побачив у небі дивне з'явлення Пресвятої Діви Богородиці в оточенні пророків, апостолів і ангелів. Зігнувши коліна, Богоматір стала молитися, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голівоньки покривало та й простягнула його над людьми, що молилися отоді у храмі, - як свій захисток від видимих і невидимих ворогів. Сіяла Богородиця великою небесною славою, а покров у її руках виблискував яскравіше за сонячне проміння.

- Царю Небесний, - казала у молитві Діва Марія, - прийми кожного, хто молився до Тебе, закликаючи ім'я моє у поміч, най не відійде від лику мого нечутий Тобою... З'явлення було прославлене спочатку тими, хто молився у храмі, а згодом в усьому Константинополі. Мешканці міста почули про це з'явлення і зраділи, що Бог молитвами Заступниці визволить усіх від біди, яку заподіяли їм вороги. І справді, невдовзі після з'явлення Божої Матері в церкві, вороги відступили.. Свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване на Русі князем Андрієм Боголюбським у 1164 році. Встановлене воно на честь Божої Матері, яка зняла зі своєї голови білу хустину - покрову і розкинула її над людьми, що знаходились у церкві, одночасно молячись за їхнє спасіння і врятування від біди.

Ось ця її довга біла покрова (омофор) і стала своєрідним оберегом України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди і миру між своїми і чужими землями. Відзначають свято завжди 14 жовтня. Покров Божої Матері для Православної Церкви засвідчують спогади про різні випадки благодатної допомоги Матері Божої віруючим, які були в нашому краї. Відомий приклад заступництва Божої Матері під час турецької облоги Почаєва, що оспівано у відомій пісні про Почаївську Божу Матір. Особливо шанували Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Свою відмову від шлюбу запорожці порівнювали з високим божим призначенням Діви Марії. її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козацького лицаря на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів. Після зруйнування Січі запорожці захопили з собою за Дунай і образ Пресвятої Покрови.

Учениця 3. Саме у цей день 14 жовтня 1942 р. Сергієм Качинським (псевдонім – Остап)на Волині та Поділлі  було сформовано перший відділ УПА, а в грудні у Львові на нараді лідерів ОУН (б) було офіційно проголошено про створення власної військової сили.

З початку назва УПА належала збройному формуванню «Поліська Січ» під проводом Тараса Бульби-Боровця, що діяла на Поліссі та Волині з початку війни. В 1943 році командиром УПА стає Роман Шухевич ( Тарас Чупринка)

Учень 1 . РОМАН ШУХЕВИЧ. Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року в селищі Краковець Яворівського району Львівської області в родині відомого громадського діяча Осипа Шухевича.

Після закінчення середньої школи вступив до Львівської політехніки. 16-річним юнаком поповнив ряди підпільної української військової організації. Протягом 1925-1929 років в рамках цієї організації керував бойовими акціями проти польських окупантів. У 1938-39 рр. організовував збройні сили молодої української держави у Закарпатській Україні – «Карпатську Січ».

1940 року ввійшов до Революційного Проводу ОУН, потім організував та очолив Український Легіон. У серпні 1943 року Р.Шухевич обраний Головою Бюро Проводу ОУН, а з осені того ж року став Головним Командиром УПА.

У липні 1944 року, обрано Р.Шухевича Головою Генерального Секретаріату , Генеральним Секретарем Військових Справ Української Головної Визвольної Ради та затвердив Головним Командиром УПА. З того часу і аж до смерті(1950р.) Роман Шухевич керував національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА, збройного підпілля проти гітлерівських та більшовицьких окупантів.

5 березня 1950 року енкаведисти оточили будинок у селі Білогорща коло Львова, в якому знаходився генерал Тарас Чупринка. Тут у нерівному бою загинув визначний діяч національно-визвольних змагань українського народу Роман Шухевич. 27 років із прожитих 43 віддав він визволенню українського народу від окупантів.

Відео «Генерал УПА Шухевич»

Учениця 4. Більшість повстанців складали молоді люди віком до 30 років, здебільшого бідні. З самого початку молодих воїнів привчали до дисципліни та відповідальності за свої дії. Порушників ж суворо карали. Проводився набір молодих людей у танкові, авіаційні частини, старшинські і підстаршинські школи. На курсах вивчалися основи ведення партизанської війни, тактика, наука про зброю, санітарна служба, маскування, протитанкова оборона, історія визвольного руху в Україні, основи служби безпеки. Усі ці та інші факти свідчать, що Українська Повстанська Армія була добре налагодженою військовою організацією

Відео «Присяга воїнів УПА»( ф. «Нескорений»)

Ведучий 1:

Чому саме на Волині і Поділлі  виникли перші відділи УПА? Пояснення дуже просте. Саме тут німецький окупаційний режим проводив особливо жорстоку політику проти місцевого населення: масові розстріли, спалення і винищення цілих сіл (Кортеліси, Цумань, Клобуччина). Окрім того, тут активно діяли червоні партизани, які змушували населення організовувати загони самооборони.

Учень  2:

Ішли вони із сіл, із міст,

А в душах їх – той самий зміст,

В очах у них – народний гнів,

Що з сліз, що з горя накипів.

Шалійте, тирани, бо месник суворий

Вже чує скрипіння гидких шибениць.

Вже серце повстанське співа грізним хором:

«Не схилимось, кате, до ніг твоїх ниць!»

З твердого шляху скинемо колоди,

Гнівна рука кордони перетне.

За нами рушать в бій святий народи,

Ми рабства гнів зітрем з землі вогнем.

Ведучий 2. В жовтні 1942 року УПА створила і прийняла свою пісню-гімн, в яку було вкладено душу повстанця, його правду, його віру, надію, любов до святої України, народу.

Відео Гімн УПА «Червона калина» (ф. «Залізна сотня»)

Учень 2: У 1942 році УПА розпочинає двофронтову національно-визвольну війну проти нацистів та комуністичного терору московської влади: нападали на німецькі залоги і звільняли полонених, відбивали українських «остарбайтерів» - людей, яких везли на примусові роботи до Німеччини; часто врятовані хлопці приєднувались до УПА. Так із пролитої крові, зусиль і страждань виростала бойова слава воїнів УПА, що лунала теренами України і вселяла у людей віру в краще життя. Як правило, усі воїни УПА мали свої псевдоніми, розкривати які можна було лише після смерті. Так і гинули вони часто невідомими. Девідом для українських повстанців були слова: «Ліс – наш батько, а нічка – наша мати». УПА боронила Україну, український народ на українській землі.

Учень 1. Іншого виходу у неї не було, бо знала, що окупант, чужинець не несе добра на нашу землю. Перші підпільні угрупування були вже в 1941 році. А вже в 1942 році – УПА нараховувала 20 тисяч повстанців, а в 1943 році – 40 тисяч. Два мільйони українців були солідарні з УПА. Підтримували вояки Польщі, Литви, Латвії, Естонії. В УПА було 12 національностей. В 1943році з Волині угрупування УПА ширилися на Київщину, Житомирщину, Донбас, Суми і т.д. Жертви були щоденні, було в загонах, сотнях багато зрадників. Але на місце одного повстанця приходило два.

Учениця 2. Українське військо, мов з могили встало.

Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,

Розгорнуло прапор соняшно-блакитний,

Прапор України! Гідний, заповітний!

Вільну Україну не скують кайдани,

В обороні волі наше військо стане,

Заревуть гармати, закричать шаблі, –

Не дадуть в наругу рідної землі.

Від дощу, від грому оживе руїна,

Зацвіте квітками рідна Україна,

Творчий дух народу із могили встане,

І здивують всесвіт лицарі-титани. (О.Олесь)

Учениця 3. У своєму підпорядкуванні повстанці мали 5 шпиталів, млини, їдальні, в кравецьких і швейних майстернях шили однострій для повстанців. Службу божу правили українською мовою. Був свій будинок «Просвіта», школа, в якій навчали з власного букваря, передмовою до якого були такі слова:

«Українська дитино! Будь вірна свойому народові в Україні. Люби свою Україну понад усе в світі. Вчись правильно писати і читати по-українськи. Читай багато книжок про Україну, а вони тобі розкажуть, як твої предки були колись вільні. Співай пісні собі рідні: такі, як співають українські повстанці.

Зі своїми друзями вітайся українським привітом: Слава Україні – героям слава!

Рости на потіху своїм батькам і на славу українському народові.

Хай живе українська самостійна соборна держава.» .

Учениця 1. Під час проведення наступальних операцій відділи УПА всіляко намагалися уникнути боїв із Червоною армією (адже там було багато мобілізованих українців), атакуючи переважно війська НКВС

Учень 2. У результаті літньої кампанії 1944 року Червона армія просунула фронт на Захід, і основні сили УПА опинилися в тилу, на території, де знову запроваджувався сталінсько-беріївський режим. Це була конфронтація непримиренних, але нерівних сил. Про повстання не могло бути й мови, бо це спричинило б загибель населення Західної України. Щоб уникнути ударів, велика частина повстанців перейшла в Карпати. Активна тактика в боротьбі з німцями змінилася оборонною і зводилася до захисту від переслідувань військ НКВД – особливої каральної структури головорізів.

Фашисти хотіли стимулювати боротьбу УПА проти більшовиків: друкували похвальні статті у пресі, пропонували повстанцям зброю. Але Роман Шухевич цю пропозицію відхилив, заявивши, що УПА і далі знаходиться у стані війни з фашистською Німеччиною.

Після вигнання гітлерівців з України і відновлення радянської влади УПА перейшла до політико-пропагандистських рейдів теренами України. Загалом за роки існування УПА в її лавах побувало до 400 тисяч осіб.

Після війни радянська влада ще більш жорстоко розправлялася з воїнами УПА: полонений розстрілювали відразу або ж прилюдно вішали, під час допитів застосовувались нелюдські тортури, закатованих навіть не дозволяли ховати, а для дезінформації населення формувалися спецбатальйони енкаведистів, що з’являлися в одностроях УПА, несучи усім зустрічним страх і смерть.

Учениця 4. Згідно з останньою інформацією, у Києві від 1944 р. до 1950 р. була "Сербія". Так звали якусь слідчу тюрму чи окреме відділення тієї тюрми. В "Сербію" потрапляли люди, про яких думали, що вони багато знають цінних секретних матеріалів і до нічого не зізнаються. Там застосовували особливі методи. Як-от, китайські тортури. Людину прив`язували так, що вона зовсім не рухалася, а на її голову краплями падала вода. Спочатку людина болю не відчуває, а через деякий час та крапля б`є як молотом. Людина божеволіє і підписує, що захочуть.

Спецкамера. В цій камері був великий металевий бак, наповнений водою з льодом. Сюди приводили двох чоловіків. Одного роздягали і кидали в цю холодну воду, а другого змушували дивитися. Продержавши людину кілька годин в холодній воді, починають під баком палити вогонь і нагрівають до кипіння.

До дівчат застосували інший метод. У камері була яма, в якій спеціально тримали багато голодних щурів. Приводили двох дівчат і одну з них роздягали і зв`язану опускали в цю яму. Голодні щурі хмарою кидалися на дівчину і шматували її тіло. За кілька хвилин залишалася купка кісточок. Її супутниця, побачивши таку сцену, непритомніла, і важко сказати, чим закінчувалося слідство.

 Ведучий 1. Після смерті Романа Шухевича УПА поступово втрачає значення як бойова одиниця. Останнім її командиром аж до 1955 року був полковник Василь Кук-Коваль (псевдонім Юрій Леміш). Окремі частини УПА зберігали боєздатність аж до кінця 50-х років, а останній повстанець Ілько Оберишин погодився вийти з лісу тільки у 1991 році, після проголошення незалежності України.

Велика частина сил УПА перейшла через Угорщину, Чехословаччину на Захід, повстанці зазнали великих втрат. Декотрі дісталися до Канади, США, Великобританії. Тільки невеликі відділи УПА залишилися в підпіллі, в Карпатах і глибоких лісах Волині.

Ведучий 2.  Боротьба за незалежну Україну, пережиті муки і страждання повстанців, мирного населення, яке їх підтримувало, описано в романі Івана Багряного «Сад Гетсиманський», Романа Іваничука «Вогненні стовпи», Оксани Забужко «Музей покинутих секретів», інших творах

Викладач: Сьогодні ми з вами, перегорнули яскраві та водночас трагічні сторінки історії УПА. Багато із тих, які боролись за єдину і соборну Українську державу, загинули. У кожного з них були особисті мрії, але найважливішою залишалася одна: щоб рідна земля була вільною, щасливою, незалежною. Не судилось! Не судилось побачити синьо-жовтий прапор - як державний, тризуб - як герб, а «Ще не вмерла України…» - як державний гімн. Помирали у тюрмах від ворожих куль, горіли у вогні від нестерпного болю, гинули далеко від рідної землі, як вигнанці, помирали і пізніше від незагоєних ран і гірких спогадів, що ятрили душу. Вони вмирали, щоб Україна жила, була вільною.

Ведучий 1. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Викладач.

Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,

Ніхто не заплакав над вами.

Лиш в темному зворі ревіли гармати

І зорі на небі вмивались сльозами.

Коли хоронили вас в темну могилу,

То земля від крови чорніла.

Під хмарами круки стадами літали,

І бурею битва гриміла.

На ваших могилах хрести похилились,

Тернові віночки звалились додолу.

Спіть орли-соколи! Ми гостримо зброю

І ждемо на поклик: "До бою! До бою!"

Ведучий 2. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під кліп  «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

Учень 1. Ні для кого не секрет, що сьогодні на Сході України ідуть військові дії. Сили АТО намагаються протистояти терористам. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули  вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та російським сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави.

Відео Сто солдат

Але нажаль не всі вони повернуться додому…Серед них є і випускники нашого ліцею –  Сергій Касьянов, Сергій Москаленко та Максим Троценко, тому я прошу вшанувати героїв боротьби за незалежність і суверенітет України хвилиною мовчання .

Хвилина мовчання.

Заключне слово вчителя.

Україно! Важким і тернистим був твій шлях із сивої давнини і до сьогоднішніх днів. Протягом віків численні вороги, ніби змовившись, тільки те й робили, що шматували твої землі, топтали твої простори, грабували твої багатства, терзали твої серце і душу.

Неспокійно зараз у нас на Україні, багато чоловіків одягли військову форму та взяли до рук автомати, тож хочеться побажати їм  здоров’я, витривалості, достатку та опіки Пресвятої Покрови, яка завжди була покровителькою українського війська.

Відео «Дай, Боже, сили нашим солдатам».

 ВИХОВНИЙ ЗАХІД ПРИСВЯЧЕННИЙ

ДНЮ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

                                     «ІСТОРІЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ»

Мета.  Ознайомити учнів із славними традиціями українського війська, що бере початок ще з часів Київської Русі та Запорозької Січі, із героїчними сторінками періоду XX ст.; виховувати почуття патріотизму, людяності, любові до своєї Батьківщини.

Обладнання: святково прибраний зал, музичне обладнання, вгорі напис “6 грудня – День Збройних Сил України”.

Дійові особи: ведучий, 6 учнів.

Хід заходу

Вчитель: Цими днями ми відзначатимемо День Збройних Сил України. Це — свято чоловіків, юнаків, які відслужили в армії, і тих, хто про це тільки мріє. Багато юнаків пов'язують своє май- бутнє з військом, тобто хочуть стати військовими. Ми раді будемо привітати їх із святом, побажати здійснення усіх їхніх мрій. А сьогодні хочемо зробити невеликий екскурс у минуле. Якою ж була наша армія в минулому?

Починаючи з Аскольда і закінчуючи Святославом, кожен з руських князів вважав за необхідне створити власне військо або, точніше, дружину і організувати декілька походів на Візантію. Походи їхні були дуже вдалими, що говорить про добре організоване військо. Святослав неодноразово здійснював військові походи ще й на Балкани, де також мав успіх. Але й доводи лося не тільки ходити у походи, а ще й захищати власні території, як це робили Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Данило Галицький. Знаєте, як наші предки у бої ходили?

1-й учень

На початковому етапі східнослов’янської цивілізації воєнна організація була родоплемінною. Саме рід дбав про зброю та воєнне спорядження, забезпечував охорону осель, городів від ворогів. Не було ніяких рангів чи ступенів. Керував вояками воєвода або князь.

У ІІІ – ІV століттях давньослов’янське військо мало примітивну організацію, просту зброю, слабку дисципліну. Однак, слов’янські воїни дивували всіх своєю сміливістю.

2-й учень

У часи Київської держави військо складалося з дружини князя та народного ополчення. Члени дружини мали вірно служити князеві, бути готовими з ним йти на війну. Князі утримували дружинників, платили грішми, давали землі.

Другою частиною війська було народне ополчення – воїни. До ополчення приймали міський люд, селян – хліборобів. При цьому до боротьби з ворогом залучали всіх, незважаючи на вік, озброєність, досвід.

3-й учень

За княжої доби були два основні роди війська: оружники і стрільці. Оружники мали на озброєнні панцир, шолом, щит, меч, спис. Стрільці – лук і стріли.

Головною ударною силою виступала важкоозброєна піхота. Кінноту вперше використали князі Олег та Ігор у Х столітті в походах на Візантію, на греків.

Бій з ворогом починав князь, першим кидали спис. Коли списи ламалися, бій продовжували мечами. Лучники із-за мурів міста обстрілювали ворога. З часом піхота поступилася місцем кінноті. Після того, як кіннота здобувала перемогу, піхота закінчувала битву: розбивала залишки ворога, захоплювала бранців у полон, забирала здобич, зброю.

Збиралося військо за наказом князя, оскільки не було на той час постійним. Спеціальні військові навчання у війську не проводились.

4-й учень

6 грудня 1240 року закінчилась історія княжого Києва, поховавши під руїнами Десятинної церкви останніх захисників свого міста. Могутня Київська Русь перестала існувати, а для її народу почалася епоха двохсотлітнього татарського рабства. Втративши можливість себе захищати, Київська Русь втратила свою державність.

Хоча спроби відновити суверенітет були неодноразовими. Згадаймо хоча б Галицько-Волинське князівство і славного Данила Галицького.

5-й учень
Україно!
Сивий степ – моя колиска.
І спасибі, що його ти зберегла.
Я вклонюся цьому степу низько-низько,
Поцілую чисту воду джерела.
Я приляжу серед літа, серед віку,
Припаду чутливим серцем до трави
І почую: десь підкова плаче гірко
І тупоче тьма лихої татарви.
Я почую: розмовляють між собою
Скромний горбик і запорошений курган.
Ох, чимало костомахою-косою
Накосила тут розлючена карга!
Україно! Чую голос недалеко:
Ти могил не обмини, не обмани!
Я не знаю – джерело чи око предка
Пильно дивиться на мене з глибини.

6-й учень
Страшна епоха Золотої орди, Кримської орди. Щороку з України забирали в орду кожного десятого хлопця й десяту дівчину…
За річкою вогні горять:
Там татари полон ділять.
Село наше запалили
І багатства розграбили,
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.
У долині бубни гудуть,
Бо на заріз людей ведуть;
Коло шиї аркан в’ється,
А по ногах ланцюг б’ється…

Ведучий
Від татарських нападів народ почав тікати з пограничних місць у глиб України, а на межі з татарщиною залишилось вільне Дике поле, яке сягало аж по сучасну Київщину.

А коли в Україну прийшли польські порядки, багато сміливців почали тікати на вільні землі Дикого поля. Молоді українці вирушали ватагами зі зброєю, обирали отамана, будували курені та січі від можливих набігів татар.

5-й учень

Життя на “вольниці” без пана і хлопа дедалі більше вабило молодих людей. А коли їм вдавалося відбити бранців і награбований товар – щастю не було меж. Отож поступово самоорганізовані козаки ставали захисниками рідного краю. І в 16 столітті Дмитро Вишневецький своїм коштом разом з козаками будує на Хортиці фортецю – перший козацький бастіон захисту від завойовників. Для змученого віками народу України Хортиця стала символом боротьби за незалежність.

1-й учень
Над Хортицею хмари, як віки…
Дніпро біжить за ними у погоню.
Сивіючі, обпалені боки,
Як на дніпровській переправі – коні…
Давай уяву пустим до води.
Які вона таїни перекаже.
Іди на клич, козацький кінь, іди
Ти не придуманий, ти справжній.
Я виріс тут і знаю, що трава,
Коріння переплівши, вкрила тайну –
Гетьманський скарб, де мерзне булава,
Де царгородський меч мовчить причайно.

2-й учень

Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, яка боронила свою землю і український народ від загарбників. Запорізька Січ уславилась іменами Байди Вишневецького, Сагайдачного, Хмельницького, Дорошенка, Сірка, Виговського…

Найбільшу славу здобув Богдан Хмельницький. Ціла доба в історії України називається Хмельниччиною.(Відео “Ой на, ой на горі…”)

3-й учень

Служити в козацькому війську в народі вважалось найпочеснішою справою. Навіть ті матері, що в звичайний час благали синів не ходити на Запорожжя, під час великого походу самі виряджали дітей у військо.

З суботи на неділю загадали на війну;
Загадали на війну, хто сина має;
А хто не має, нехай наймає.
Мала ненька одного сина Івана,
Та й та вислала, та научала:
“Ой їдь, сину, та на війноньку!”

6-й учень

Після приєднання України до Московщини права і “вольності” війська запорізького урізались і урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була скасована Запорозька Січ. Останнього гетьмана Петра Калнишевського було заслано у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.

Чорна хмара наступає,
Либонь дощик буде.
Вже ж нашого Запорожжя
Довіку не буде.
Бо цариця, наша мати,
Напуст напустила:
Славне військо запорозьке
Та й занапастила…
Ой із-за гори, з-за Лиману

Вечір повіває:
Кругом Січі Запорозької
Москаль облягає…

5-й учень

Український народ залишився без власного війська, отже – втратив свободу. Не може бути вільним народ, який не має ким і чим себе захистити.

Але пам’ять про славне козацтво, його традиції, пам’ять про Січ не вмерла.

Ведучий

На теренах Західної України краю наприкінці 19 століття зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв’язок з традиціями січового козацтва.

З початком першої світової війни розпочалося формування Легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією, за визволення України.(Відео “Ой у лузі червона калина”)

4-й учень

У 1918 році війська Української Центральної Ради були знищені разом зі спробою побудувати Українську державу. І знову, не зумівши себе захистити, Україна втратила незалежність.

2-й учень

Під час другої світової війни українці прославили себе і як оборонці рідного краю, і як патріоти, що боролися за незалежність України. І які б зараз не були суперечки, і збройні формування (УПА-ОУН), і бійці Радянської Армії та партизанських загонів робили все можливе, а інколи і неможливе, для того щоб ми могли жити з вами на своїй землі в мирі. Кожне серце і сьогодні повинно берегти пам’ять про тих, кого немає більше з нами, хто поліг на полі бою.

5-й учень
В нас клятва єдина і воля єдина.
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна
Розтрощимо вщент ворогів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!

6-й учень

Україна сьогодні – незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. І служать наші хлопці сьогодні на Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній – справа честі та обов’язку…

У традиціях українського народу проводи в армію – велике свято… особливо в селі. Люди всім селом проводжають юнака до війська. Односельці бажають юнакові щасливо відслужити, повернутись і відгуляти весілля. Кожна жінка по-материнськи поплаче, ніби розділить долю матері юнака.

Співає вулиця святкова,
В солдати проводжає хлопця,
Веселий сміх, жива розмова
У бризках вранішнього сонця.
Луна на всі лади співучі
Дзвінка мелодія баяна.
І поруч ніжна і присмучена
Із хлопцем дівчина кохана.
Ще буде зустріч, наче спалах
Нової радісної зірки.
І губи солодко підпалить
Весільне веселисте “гірко”
А зараз вулиця святкова
В солдати проводжає хлопця,
Веселий сміх, жива розмова
У бризках вранішнього сонця.
В душі схвильованій юначій
Кружля земля і небо синє,
А мати схлипне – та й заплаче
І не надивиться на сина.

Викладач. Політичний, економічний, духовний розвиток України можливий за умови гарантування її державного суверенітету, політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів. Гарантом національної безпеки України виступають боєздатні Збройні Сили, побудовані за принципом оборонної достатності. Збройні Сили є необхідним атрибутом держави і виконують її найголовнішу – захисну – функцію. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють значення власної армії, призначення якої захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів. Бажаєш жити в мирі – готуйся до війни, говорить мудре народне прислів’я. Армія — це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань

В ст.. 65 КУ говориться, що  захист нашої  Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Відео «Солдат України»

Ні для кого не секрет, що сьогодні на Сході України ідуть військові дії. Сили АТО намагаються протистояти терористам. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули  вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та російським сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави.

Відео»Мальви». На фоні пісні слова

Але нажаль не всі вони повернуться додому…Серед них є і випускник нашого ліцею - …  тому я прошу вшанувати хвилиною мовчання героїв війни на Сході

Хвилина мовчання.

Сьогодні на нашій виховній годині присутній гість, в минулому учень нашого ліцею, а тепер військовослужбовець Збройних Сил України -  Івінський Владислав Сергійович, який розповість нам про свої солдатні будні, про колег, про частину в якій служить  та про військову техніку.

Виступ Івінського Владислава

Заключне слово вчителя.

Україно! Важким і тернистим був твій шлях із сивої давнини і до сьогоднішніх днів. Протягом віків численні вороги, ніби змовившись, тільки те й робили, що шматували твої землі, топтали твої простори, грабували твої багатства, терзали твої серце і душу.

Неспокійно зараз у нас на Україні, багато чоловіків одягли військову форму та взяли до рук автомати, тож хочеться побажати їм  здоров’я, витривалості, достатку та опіки Пресвятої Богородиці, яка завжди була покровителькою українського війська.

Відео «Дай, Боже, сили нашим солдатам».

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ПРИСВЯЧЕННИЙ

ДНЮ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

«ІСТОРИКО – ПРАВОВА СПАДЩИНА УКРАЇНИ »

( в рамках проекту «Ми діти, твої Україно»)

Мета. Розповісти учням про  історико-правову спадщину України, історію прийняття  Конституції України, основні її засади, виховувати почуття патріотизму, поваги до символів своєї держави.

Обладнання. Комп’ютер, мультимедія, презентація, відео «20 кроків до мрії: Крок 7. «Конституція П.Орлика», Крок 11. «Універсали ЦР», Крок 19 «Прийняття Конституції України»;               портрети Я. Мудрого, , державні символи України.П. Орлика, М. Грушевського, Конституція України

                                                   

  Хід заходу 

Слайд 1.

Вчитель. Добрий день, дорогі учні, вчителі! Сьогодні ми поговоримо з вами про Конституцію України.

Епіграфом нашої інформаційної години є слова В. Симоненка .

Слайд 2.   Україно! Ти - моя молитва,

                 Ти моя розлука вікова.

                 Гримотить над світом

                 Люта битва

                 За твоє життя, твої права.

                 Хай палають хмари бурякові,

                 Хай сичать образи – все одно.

                 Я проллюся крапелькою крові

                 На твоє священне знамено.

Ось уже 24 роки  ми живемо з вами в незалежній державі, яка знаходиться в Європі, кожної весни цвіте калиновим цвітом і молодіє вербовими гілками, улітку співає солов'їним голосом і шелестить достиглим пшеничним колоссям. Кожного дня вона все впевненіше стає на ноги, усе гучніше звучить її голос.

Сьогодні ми поговоримо з вами про Конституцію. Відомо, що кожна держава, окрім своїх символів (гімну, прапора та герба), має ще й Конституцію. Цей документ є першорядним і найважливішим.

А що, на вашу думку, може означати слово «конституція»? (Учні відповідають на запитання, дають свої варіанти і  значення слова)

Слово «конституція» в перекладі з латинської мови означає «устрій», «установлення». У Стародавньому Римі конституціями називали окремі документи, які видавали імператори. Згодом цим словом став називатися звід основних законів держави.

Давайте ще поміркуємо. Як ви гадаєте, чому для держави так важливо мати свою Конституцію? (Учні відповідають: «Конституція визначає головний порядок у державі та права її громадян».).

Вчитель. Так, наш світ підкоряється певним законам: є закони природи, які упорядковують життя на Землі, є закони Божі — закони найвищої моралі, що допомагають нам відокремлювати добро від зла. А є державні закони — правила існування в суспільстві, яких мають обов'язково дотримуватися всі громадяни тієї чи іншої країни.

Як ви вважаєте, чи могла б людина обійтися без цих законів? Яке б було її життя?

Важко жити, працювати, творити в хаосі, безладді, керуючись дише одним правилом: що хочу — те й роблю. І тому ще з давніх часів люди почали упорядковувати своє життя. Спочатку, мабуть, це були просто загальні домовленості, але згодом вони стали непорушними правилами. А найважливіші з правил стали законами й увійшли до окремого зводу, що потім отримав назву конституція.

У сучасному розумінні конституція — це політичний, нормативно-правовий акт держави (основний закон), який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, права та обов'язки громадян.    

Конституція посідає особливе місце серед усіх законів держави. Цей документ закріплює основні права, свободи та обов'язки громадян, основи державного устрою, визначає, як утворюються та діють органи влади.

Кожна держава має свою конституцію і вважає її найціннішим документом. У цьому документі закладено основу держави — її суспільні й національні цінності, життєво важливі права та свободи громадян. Конституція — це гордість країни, день її прийняття вважається великим святом.

Скажіть, що вам відомо про Конституцію України, коли вона була прийнята?      (Учні відповідають: «Конституція України — звід найголовніших законів нашої держави. її було прийнято 28 червня 1996 року».) Слайд 3

Слайд 4.

Шлях становлення Української державності довгий і тернистий. Отже, й історія нашої Конституції також тривала. А бере вона початок ще з часів Київської Русі.

Слайд 5.

1-й учень. XI століття. Київська Русь. Часи князювання великого, могутнього Ярослава Мудрого. Ним було складено «Руську правду» — перший державний документ, який  визначав права всіх верств суспільства у князівстві. Нині відомо близько 106 списків цього документа, зроблених протягом ХШ-ХVІІ століть.

...Щодо значення «Руської Правди» в історії нашого права, то треба ствердити, що вона є головним твором, де зібрані погляди українського народу в першій добі, є немов підручником пізнання цілої правної системи, яка панувала в Київській державі».

                                                                                                                 Микола Чубатий

Слайд 6

2-й учень 1468 році Литвою був виданий Судебник – перша спроба загальнодержавного кодексу.

Слайд 7.

3-й учень. Протягом ХШ—XVII століть у містах України, Білорусі запроваджується Магдебурське право. На його основі в містах почали створюватися органи місцевого врядування — магістрат. Громадяни звільнювалися від феодальних повинностей, і суспільне життя міста відтепер визначала громада. 

Застосування Магдебурського права в Україні було припинено Катериною ІІ в 1786 році. Але в Києві воно діяло аж до 1835 року.

Слайд 8

4-й   учень. У 1710 році відомий українській гетьман  Пилип Орлик уклав першу демократичну Конституцію, повна назва якої була такою: «Пакти і конституції законів і вольностей Війська запорозького». Цей документ уперше встановлював державний суверенітет України й визначав її кордони.

Слайд 9 -10

5--й   учень. 29 січня 1918 року в IV універсалі Української Центральної Ради було проголошено створення Української Народної Республіки. 29 квітня того ж року на сесії Центральної Ради було затверджено Конституцію Української Народної Республіки. Автором її став Михайло Грушевський.

Слайд 11

Вчитель. За часів існування Радянського Союзу було прийнято чотири конституції, що поширювалися і на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР).

Слайд 12 - 13

А 24 серпня 1991 року Україна заявила світовій спільноті про себе як про незалежну й вільну державу. З того дня наша країна почала  свою розбудову.

Слайд 14

6-й учень. З 20 вересня 1994 року Верховною Радою України було створено Конституційну комісію, яка розробляла нову Конституцію нашої молодої держави. Верховна Рада провела цілодобове засідання з 27 по28 червня     1996 року і прийняла нову  Конституцію України.

Слайд 15

Конституційна Ніч висвітлила всі риси українського менталітету: низьке пристосуванство і високий патріотизм, зрадництво і непідкупність, обмежене, містечкове мислення одних і державну позицію інших. Та все ж перемогли мудрі і розважливі, ті, хто вірить в Україну і її майбутнє.

Історія дала їм такий шанс...

Викладач. Ось таким довгим, складним і тернистим був шлях створення Основного Закону держави. Але ще складнішим і нелегким є подальший шлях його утворення і дії. І, можливо, хтось із вас запише рядок, статтю, розділ у Конституцію своєї країни. Я хочу, щоб ви не були байдужими до того, що відбувається навколо, не були просто пасивними споглядачами в нашій державі. Бо ви вже повноправні громадяни цієї держави, яку вам у недалекому майбутньому будувати, в якій вам жити і творити.

Слайд 16.

І на завершення хочеться зачитати слова Сергія Головатого:

«Нехай же Конституція України — головний підручник життя громадянина та правил поведінки Держави — стане дороговказом Тобі, Твоїм батькам, усій Твоїй родині на шляху до щасливої України — Твого  рідного Дому».

Слайд 17

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ПРИСВЯЧЕННИЙ

ДНЮ ПЕРЕМОГИ

«ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА НАДІЇ »

Мета: розширити знання учнів про події Другої світової війни в Україні; ознайомити учнів з  творами  літератури та мистецтва, які присвячені подіям війни, її жертвам; гідно вшанувати подвиг Українського народу, його визначний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні; висловити повагу усім борцям проти нацизму; виховати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі, що відстояли її незалежність і волю

Обладнання. Стенд «Памятаємо! Перемагаємо»; комп’ютер, мультимедія, презентація, відеофайл «Памятаємо! Перемагаємо!», «22 червня – початок війни», «Визволення України від німецько-фашистських загарбників», «Роки Великої вітчизняної війни»; пісні «Священная война» (слова  Лебедєва-Кумача, музика А. Олександрова), «День Перемоги» у виконанні Н. Бучинської; виставка літератури присвяченої подіям Другої світової війни на території України.

Хід заходу

Слайд 1.

Вступне слово викладача історії. Шановні учні. Наближається дата, яка єднає  людей у багатьох куточках планети. У Росії, Америці, Ізраїлі, Аргентині, в Україні люди похилого віку надягають фронтові нагороди. І думають, і говорять усі вони про одне: про важку, страшну боротьбу зі світовим злом минулого - фашизмом, про свою Перемогу, якої у них ніколи нікому не відняти.

 Інформаційна година з відеолекторієм  «День Пам‘яті та надії» буде проходити в інформаційно-бібліотечному центрі НПЛ і присвячена   70 річчю Перемоги над  нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни”. Захід пройде під гаслом  « 1939 – 1945 рр. Пам’ятаємо! Перемагаємо».

Слайд 2. Відео «Пам’ятаємо. Перемагаємо»

Слайд 3.

24 березня 2015 року Президент України Петро Порошенко видав Указ “Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни”

Слайд 4.

Указом в Україні встановлюється День пам’яті та примирення, який повинен відзначатися щороку 8 травня.

Якщо звернутися до досвіду відзначення дат 8 і 9 травня у деяких країнах світу, то назви свят говорять самі за себе: у Великій Британії та країнах Співдружності – “День Перемоги в Європі” (7 травня); у Вірменії – “День Миру”; у Норвегії – “День визволення”; у Словаччині – “День перемоги над нацизмом”; у США – “День Пам’яті” (кінець травня); у Франції – “День Перемоги”; у Чехії – “Національний День”.

22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію №A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення . У зв’язку з цим було визначено, що державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, щороку відзначати один або два дні (8 і 9 травня) як данину пам’яті всіх жертв Другої світової війни.

Україна обрала європейський шлях розвитку, що передбачає і прийняття європейських моральних і культурних цінностей, у тому числі у вшануванні пам’яті про жертв воєн і конфліктів. Європейський підхід – це передусім вшанування пам’яті усіх жертв війни для недопущення подібних трагедій у майбутньому.

Слайд 5.

Символом  національної Пам’яті  в Україні є Червоний маки . Як ви гадаєте, чому мак?

( Відповіді учнів) 

Коротка довідка від керівника БІЦ НПЛ Мороз Т.О.

МАКИ ПАМ'ЯТІ:  

Квітка маку в українські традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Мак як символ пам'яті у світі

Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси пили польську кров».

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році.

Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.

Слайд 6

Викладач історії. А тепер трохи історії….

Друга світова війна (01.09.1939 – 02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей. Упродовж 21 місяця цієї війни СРСР та Третій Рейх виступали як союзники, а від 22.06.1941 вступили у військову конфронтацію, що увійшла в історію як німецько-радянська або, в радянській історіографії, Велика Вітчизняна війна 1941–1945 років.

Війна для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація  бомбардувала Львів та інші західноукраїнські міста, а 17 вересня 1939 року виконуючи свої союзницькі зобов’язання, згідно Пакту Молотова-Ріббентропа та таємного протоколу, Червона армія перетнула польсько-радянський кордон і вступила на землі Західної України.

Таким чином на початку 40-х років Європа була розділена між двома диктаторами  – Гітлером  та Сталіним. Не дивлячись на союзницькі договори Німеччина і Радянський Союз готувалися до війни між собою. Війна була неминучою. І пішов час на випередження – хто перший?

А тепер уявімо собі теплий  червневий день. Яскрава, буйна зелень дерев і трав, усе потопає у квітах, у багатьох школах країни проходили випускні бали. 22 червня 1941 року...

Слайд 7. (фільм 22 червня – початок війни).

Зараз пролунає пісня, яку чули у всіх куточках нашої колишньої великої батьківщини з початку війни. Ця пісня закликала людей на бій із фашистами.

Слайд 8. (Лунає пісня «Священная война»)

Учитель. Як ви думаєте, чому війна була народною і священною? (Обговорення у класі.)

Правильно увесь народ піднявся на боротьбу з фашизмом, і боротьба ця була священною, тому що люди воювали за своїх близьких, за свою землю, захищали свої духовні ідеали.

Слайд 9. Яка ж була ціна Перемоги?

Слайд 10 (відео «Визволення України від німецько-фашистських загарбників»).

Слайд 11.Війна відгриміла. Солдати повернулися додому. А не вернулися ті, хто в битвах кривавих поліг. Для них палає вічний вогонь, дзвонить у далі століть, вічний вогонь закликає: щастя живих бережіть!

Слайд 12 (відео роки ВВВ)

То ж давайте вшануємо пам'ять про загиблих на фронтах , хто помер від ран в шпиталях, хто був закатований фашистами в роки Другої світової війни, та за тих, які гинуть за нашу незалежність і суверенітет в наш час на Донбасі,   хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Слайд 13. (метроном)

Слово надається  завідуючому бібліотекою Мороз Т.О. (Слайдова презентація «Творчість українських письменників і поетів, яка розкриває події  та наслідки війни».)

Слайд 15 Відео Н. Бучинська «Перемога» на фоні  пісні слово викладача.

Заключне слово викладача. Можна по різному ставитися до подій війни 1939 – 1945 років, по-різному її називати, але не потрібно нам забувати тих хто кував перемогу й загинув, хто віддав своє життя за незалежність та територіальну цілісність нашої держави – України.

За тебе, за мене, за всю Батьківщину,

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом і гинув у бою.

Хто месником смілим тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим!

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ПРИСВЯЧЕННИЙ

ПАМ’ЯТІ НЕБЕСНІЙ СОТНІ

«У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ ВОНИ НАЗАВЖДИ ЗАЛИШИЛИСЬ»

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв  з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

                                                                                            Хід заходу

Слайд 1. Небесна сотня: Герої не вмирають

Вступне слово викладача. Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом, аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес… .

Слайд 2. Відео Герої не вмирають

                 Учень 1                         

                                      "Боротьба не за щастя  вже навіть іде  —за життя!

                                           Бо його забирають.

                                          Нас Надія веде, нас ідея веде

                                         За свободу для рідного краю.

Учень 2                         Українцю, поглянь, там побили жінок!

                                       Глянь, вже люди ховаються в храмі!

                                         Де таке ще траплялось, коли це було

                                          Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 3                          Так чинили лиш варвари, злісні хани,

                                         Лиш від них люди в церкві ховались.

                                         А сьогодні це власні привладні пани

                                         Вже над нами так само знущались!"

Викладач.  Шановні вчителі, учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

 Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Битви під Крутами, Голодомору 1932-33рр, Бабиного Яру. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Учень 4

 Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.

Учень 5                         
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата 
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо- 
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

Ведучий 2 Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

В знак підтримки України 1  лютого всі польські теле –та радіоканали транслювали  пісню «Подай руку Україні»

Слайд 3. Відео «Подай руку Україні»

Ведучий 1 Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Учень 6                         

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.

Учень 7                         
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?

Учень 8                         

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Учень 9                        
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 10                         
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
 

Ведучий 2  Вгорі прекрасні зорі, що палають...
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.

Слайд 4 - 5. На фоні кліпу «Пливе кача» слова ведучих

Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під кліп  Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

Учень 11

 У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Учень 12                         
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Учень 13                         
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.
Ведучий 2 Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

                   Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Слайд 6. Відео «Мамо не плач»

Ведучий 1 Героям Майдану, впавши мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Слайд 7. Відео: Небесна сотня герої не вмирають

Заключне слово викладача.

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

Із кровю перемішана сльоза …

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

І рани їхні вже їм не болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло …

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла …

Загиблі хлопці віддали свої  життя за всіх нас. Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди! Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас ще не погас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

В наших грудях кулі і ножі,

Нас розпято й знищено не раз!

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

Слайд 8. Церковний Гімн України в виконанні дитячого хору «Боже Великий Єдиний нам Україну храни!»

Тема уроку: «Україна – єдина країна».

Мета: розширити поняття про єдність, незалежність і суверенність нашої держави та роль у цьому українського козацтва;

розвивати в учнів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцненні єдності нашої держави;

виховувати майбутнього захисника своєї Вітчизни та формувати в учнів активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів.

Форма проведення:. Розповідь з елементами довідок, повідомлень, бесіди

Обладнання: мультимедія, Конституція України, географічна карта, список прізвищ земляків, що зараз воюють за єдність нашої країни, свічки.

Вислови.

Всім серцем любіть Україну свою,

І вічні ми будемо з нею

(В. Сосюра).

Свою Україну любіть,

За неї Господа моліть

(Т. Шевченко).

І.Організаційний момент.

Доброго дня, дорогі діти! Рада бачити вас, здорових, гарних, веселих! Сподіваюся влітку вам вдалося відпочити, можливо, десь побувати, щось нове побачити, про щось не відоме досі дізнатися. Але, мабуть, кожен із вас стежив і за подіями у нашій країні, які поєднали в собі і трагізм, і героїзм. Тобто, ми з вами є зараз свідками народження нової історії України, не нової України, не іншої України! Своєю територією, своєю культурою, історією, своїм населенням вона має залишитися, як була, єдина, суверенна, незалежна! Чи буде так, чи ні! Яким буде вже завтрашній день нашої України залежить від нас. Завтра вам іти в самостійне життя. Ви мусите   стати гідними подвигу своїх співвітчизників, ваших старших братів, які принесли свою молодість, своє життя на вівтар боротьби за волю і єдину Україну.

Трагічні події  в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану, заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня»

Відео пісні  «Мамо не плач»

Ні для кого не секрет, що сьогодні на Сході України ідуть військові дії. Сили АТО намагаються протистояти терористам. В ст.. 65 КУ говориться, що  захист нашої  Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Відео «Солдат України»

Тому темою нашого першого уроку є « Україна – єдина країна». І присвячуємо ми його Небесній сотні, що полягла на Майдані, піднебесним сотням, які гинуть на Сході, боронячи волю, незалежність і єдність нашої держави.  Серед них є і наші земляки:

1.     Москаленко Сергій Олександрович 1976 р.

2.     Кузнецов Антон Олександрович, 1987 р.

3.     Кулибаба Руслан Миколайович 1982 р.

4.     Ігор Берестенко

Тому я прошу пом’янути хвилиною мовчання героїв Небесної сотні і героїв війни на Донбасі. Кожен із них – герой!

Хвилина мовчання. (Пісня «Гей, плине кача…»)

Учень. Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(Звучить Державний Гімн України).

Викладач: Герой роману французького письменника А. Камю „Чума” священик Панлю, звертаючись до жителів зачумленого міста, промовляв так: „Нас спіткало лихо, брати мої, і ви його заслужили, брати”.

Дійсно, лихо приходить тоді, коли люди втрачають пильність. Ми забули, що існує загроза війни. Ми були безпечно спокійними і впевненими,що війна – це не у нас. І головне – ми забули, що наша сила – в єдності.

Тож давайте зараз  поговоримо про ті цінності, які роблять нас сильнішими, зміцнюють і об’єднують нашу державу.

Отож, до розмови, шановні!

Деякі українофоби твердять, що такої держави, як Україна, ніколи не було і вона не має права претендувати на цілісність і самостійність.

А як ви думаєте?

Викладач. Звичайно, що це черговий міф тих, кому поперек горла стали українська демократія, самостійність та її європейська орієнтація.

Державне будівництво українці розпочали дуже давно і воно було складним і болючим. Паростки української державності зародилися і виросли в далеких предків українського народу – антів. Держава антів проіснувала ІІІ століття (з кінця ІV до початку VІІ). На жаль, здобутки наших предків були знищені навалою азіатської орди, але уже в середині ІХ століття була утворена нашими предками нова могутня держава –  (Київська Русь.)

Формування новітньої нації припало на часи визвольної війни 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Результатом війни стало заснування в України козацької держави – Війська Запорозького.

1764 – Катериною ІІ ліквідувала гетьманство і була утворена  Друга Малоросійська колегія, а  в 1775р – ліквідувала Запорізьку Січ

-Як ви розумієте термін «малоросія»? Чи можна його вживати сьогодні?

Як бачимо у ХУІІІ столітті козацька автономія була ліквідована.

1783 р. – указ Катерини ІІ про приєднання до Російської імперії Криму.

-То де від початку був Крим? Чому забажала його Російська імперія?

(Викладач. І хочеться вірити, що Крим, який зараз вважається територією Російської Федерації, колись до нас повернеться. Адже прожити стільки років одним народом – це має дати свої результати.)

Під час української революції початку ХХ століття постало декілька національних держав: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західно-Українська Народна Республіка.

У 1919 році відбулося возз’єднання українських земель, проголошено Акт Злуки.(Відео)

У 1922 році Українська республіка ввійшла до складу Радянського Сюзу. Сучасна держава Україна утворилась у результаті розпаду Радянського Союзу

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла  Акт проголошення незалежності України. Акт проголошення незалежності завершив тисячолітні прагнення  українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави.

Моя рідна.....Моя найкраща..... Моя багатостражденна Україно.. Моя держава....Моя Батьківщина....Ти ніколи не була загарбником, тираном, хоча над тобою безкінечно знущалися, називали "Малороссией"....ти терпіла. Як би хотілося і цього року радіти так, як завжди, святкувати твоє народження моя Україно...Але прийшла нелегка година, і огорнула нас - твоїх синів і дочок смутком...Тебе нищать, з тебе знову знущаються...Найкращі твої сини кладуть голови за твою НЕЗАЛЕЖНІСТЬ... Та незважаючи на все, я дякую Богу що родилася на цій землі, дякую за те, що я гордо можу назвати себе українкою! Моя Україно.....Нехай розійдуться чорні хмари над твоїми безкраїни степами, горами та ріками....Нехай ТВІЙ ДОНЕЦЬК знову живе мирно, шахтарі видобувають вугілля, дітки ходять у дитсадочки, школи....Нехай Крим повернеться до дому і знову відчує єдність разом з нами...Нехай ті, кого ми колись називали "братнім народом" схаменуться... Дай Боже, щоб ми ще не раз святкували твою НЕЗАЛЕЖНІСТЬ....і щоб смерть твоїх синів була не марною...

28 червня 1996 р. – прийняття Конституції України.

В ст. 1 КУ - Україна – унітарна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

С. 65 КУ – захист нашої  Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Учитель: – А зараз ми проведемо вікторину «Чи знаєте ви Україну?»

1. У якій півкулі знаходиться на карті наша Батьківщина? (У східній).

2. На якому материку ми живемо? (Євразія).

3. Які країни межують з Україною на півночі? (Білорусь).

4. З якою державою Україна межує на сході? (Росія).

5. Коли країна проголосила свою незалежність? (24 серпня 1991 року).

6. Де знаходяться географічний центр Європи? (На території України в

Закарпатській області поблизу с. Ділове).

7. Яка називається найвища вершина Карпат? (Гора Говерла, 2061 м).

8. Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро).

9. Як називається столиця України? (м. Київ).

10. Яке найбільше озеро в Україні? (озеро Сасик).

Викладач. Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до будь-якої нації, будь-якої мови, а тому на території нашої держави проживають росіяни, молдавани, поляки, гагаузи, вірмени й багато інших. . Та не живеться спокійно тим, хто не хоче бачити Україну щасливою. То підкинуть міф, що не було такої держави, як Україна, то поділять українців на 3 сорти, то вигадують „бендерські” страшилки, а то підкинуть „мовне питання”.

Польський лінгвіст Михайло Красунський у своїй праці, виданій в Одесі 1880 року, зазначав, що на основі зіставлення індоєвропейських мов, дійшов глибоко аргументованого висновку: найдревніша із них саме українська.

Сьогодні українська мова – одна із найдовершеніших, найбагатших мов світу,  що це державна мова нашої країни, визнана такою законом про мови в Україні і неважливо, якою мовою розмовляє людина, а важливо, як вона любить Україну.

Ми вже бачимо, до чого привели спекуляції на мовному питанні.

Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. Ось як про це свого часу сказала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирають мову».

Як сказав Володимир Сосюра

Ми з нею відомі усюди,

Усе, що треба, нам є

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

                              В. Сосюра

Викладач. Хочеться вірити, що Україна для кожного з нас найрідніша, найкраща країна. Вона була, є і буде унітарною, неподільною єдиною завжди. Ми  її любимо: як діти люблять матір — і в здоров’ї, і в хворобі — та докладають зусиль до її одужання, так і ми мріємо та віримо в часи зміцніння й розквіту України як незалежної держави. Ми з вами цілком свідомі своєї причетності до розбудови нашого спільного дому й відповідальності за нього.

Слово викладача.

Скажу, брати, вам наостаннє,

Що сила наша лиш в єднанні,

Єднаймось, браття українці,

Щоб не загинуть поодинці.

                                                                                                         Г. Акулов

Поет 2.    

Єднайтесь люди, в кого ще живе

В душі любов до рідної країни,

Бо у дитини мати лиш одна,

Одна у нас єдина Україна.

Тож,  не ділімо Україну ні за якими ознаками: різні береги, сторони світу, регіони, бо вона – єдина, одна родина, одна сім’я.

(пісня Анатолія Матвійчука «Одна родина»).

Відеоролик «Бабин яр» 

ПАМ'ЯТІ БАБИНОГО ЯРУ

1 слайд.

70 річчю пам’яті жертв Бабиного яру присвячується…

2 слайд.

     Виховна година «Мертві не простять, живі не забудуть»

Епіграф

    Народ єврейський! Славний!

    Не втішать тебе я хочу. Кожен хай тут слуха:     

     в цей час, коли синам твоїм вмирать

     прийшлося від фашистського обуха,

     Я хочу силу, силу оспівать

     безсмертну силу твого духа…

                     П. Тичина

3 слайд.

Мета: розкрити суть трагедії в Бабиному яру, її вплив  на історичну пам'ять сучасників, викрити людиноненависницьку політи­ку нацизму, формувати в учнів усвідомлення того, що мир, життя і злаго­да людей — найвищі цінності на землі.

Обладнання: мультимедія,  книж­кова виставка. Використано: звукозаписи музичних творів В. Моцарта, І. Баха, О. Розенбаума, вірші М. Рильського, В. Сосюри, Л. Костенко, 

Д. Павличка, відеомонтаж Івінської В.М.

Вступне слово вчителя

4 слайд.

Бабин Яр... Полюс нелюдськості... Наш біль. Наша пам’ять. Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю.

 Бабин Яр.....

Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл.

  Після Другої світової війни назва київського яру стала символом людської трагедії. Так історично склалося, що Бабин Яр і в Україні й у світі втілює значно більше, ніж географічна назва та одна з трагічних адрес масових розстрілів часів Другої світової війни. У літопису глобальної єврейської Катастрофи (Шоа), саме з цією київською місцевістю пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону.

     Київ став першим великим містом, цілком «вільним від євреїв». Саме в Бабиному Ярі, розстріляли майже все єврейське населення міста.

Шановні друзі! Наша виховна година присвячено трагічній пам'яті Бабиного Яру. Кожного року 29 вересня за рішенням Верховної Ради України в учбових закладах нашої держави проводяться уроки пам'яті. У цей день 1941 року нацисти знищили в Києві десятки тисяч громадян, мешканців міста, більшість з яких були євреями. Серед невинно закатованих були тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і насильства. Злочини в Бабиному Яру пере­вершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія мину­лої війни, це урок на майбутнє,  щоб зберегти мир і запобігти насильству.

Ведучий. Бабиним яром називали кручі на околицях міста. Одні казали, що тут колись правив воєвода Бабій, тому за його прізвищем на звали яр; інші свідчили, що до 1917 року там стояв маєток поміщика за прізвиськом Баба;
 треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова та гриби. Ширина ярів доходила до 300, глибина до 50 метрів, довжина ярів досягала 3,5 кілометра. Саме це місце нацисти вирішили використати для своїх злочинів.

5 слайд

Ведуча. 19 вересня 1941 року після78 днів оборони радянські війсь­ка залишили м. Київ. У цей же день німецькі війська вступили в місто.

Фашистський єфрейтор, поглянувши п'яно,

З розгону ударив прикладом щосили,—

І клавіши злякано заголосили.

Чи чуєте, друзі, ви зойк фортеп'яно

У Києві дальнім? Крізь ніч і пожари

До нас долітає і зве неустанно —

До кари, до лютої кари!

Ведучий. Смерть і насильство приніс німецький «новий порядок». Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цига­ни,— їх знищили вже 20 вересня. А, починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням. 28 вересня в місті з'явились оголошення, які наказували всім євреям міста негайно прийти до Лук'янівського цвинтаря.

6, 7  слайд 

Багато хто здогадувався, що Бабин Яр — це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь.

8, 9 слайд . Відеоролик  О. Розенбаума «Долгая дорога лета»

Ведуча. Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не поверну­лися. Більше 33тисяч людей  було розстріляно з 29 вересня 1941 року по 2 жовтня 1941 року.

Звичайний яр, брудний і неохайний.

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша... Незгасимий крик.

 Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Закривлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.

Дивися Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум'ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути.

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто зважиться забути!

 Будь проклят той, хто скаже нам: прости!

Звучать твори Вольфганга Амадея Моцарта.

Учні виконують «Реквієм» Д. Павличка.

1-й учень

Владико світла, доброти і правди,

Звідси, з небес, на землю нашу стань.

Тут людська кров, пролита без пощади.

Горить в могилі, як незгасна грань.

Втіши плачі і зойки в тьмі глибокій,

Серця розбиті ласкою вгорни;

Даруй святому праху вічний спокій.

Благословенні, непробудні сни.

2-й учень.                Ми тут лежимо в піску та глеї.

На всі сторони світу простерті

Євреї, євреї, євреї.

Діди, матері, немовлята.

Господи, дай нам відпочити Від смерті.

Від погляду ката

3 учень.

Буде суд і буде кара,

Отверзеться Бабин Яр,

Хлине кров, як повінь яра.

Вдарить хвиля аж до хмар.

На узвишшя піднебесне

Вийде світлий судія.

Крикнуть сурми, — і воскресне

Вся Давидова сім'я.

Не сховається почвара.

Ані вбивця, ні грабар.

Буде суд і буде кара,

Отверзеться Бабин Яр.

Розпадуться небосхили.

 Божа явиться могуть.

Вийдуть праведні з могили.

Злих в могилу поведуть.

4 учень

Боже, ти створив людину.

Дух вселив у темну глину —

Для добра й святого чину

Людству дав ти в нагороду

Власну мудрість, власну вроду,

Заповів братерство й згоду.

Чом же ми, твої творіння,

Певні смертного терпіння,

В землю вбиті, мов каміння?!

Та невже твою подобу

Мали й ті, що нас до гробу

Поскидали, мов худобу!?

Не над нашою судьбою.

Не надлюдською ганьбою —

Зглянься, Боже, над собою!

Зглянься над самим собою!

  5 учень.      

Великий Боже, ми з твоєї згоди

                     Проходимо дорогу в бабин яр,

                     Де смертю ти поєднуєш народи,

                     Щоб зберегти життя й свободи дар.

                     Втіши плачі і зойки в тьмі глибокій,

                     Серця розбиті ласкою вгорни.

                     Даруй святому праху вічний спокій,

                     Благословенні, непробудні сни!

Ведуча. Ось як відбувалися розстріли в Бабиному яру зі спогадів очевидців

10 слайд. Відеоролик спогади.

11-12 слайд

            Ведучий.  Для збереження таємності, айнзацкоманда і зондеркоманда отримували накази про операції по винищуванню «ворогів Рейху» усно. Для проведення операції було виділена айнзацкоманда 4-а під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, посилена 45-м та 303-м поліцейськими батальйонами і загоном української допоміжної поліції. Згодом у жовтні 1941 р. роту передали у склад дивізії СС «Вікінг».

Восени 1943 року війська 1-го Українського фронту по­чали форсування Дніпра. Гітлерівці чинили шалений опір, але їх оборон­ну лінію «Східний вал» було прорвано. У Битві за Дніпро і визволення Києва прославилися воїни багатьох національностей. Звання Героя Ра­дянського Союзу одержали представники 41 національності. Серед них 1 838 росіян, 434 українців, 49 татар, 47 білорусів, 31 єврей, 28 казахів, 27 узбеків, 26 мордвин, 22 башкири, 19 грузин, І5 вірмен, 13 чувашів, 7 осетин і 49 воїнів інших національностей.

Як звуть його? Микита Кожум'яка.

      От щойно зв'язковий прийшов з гори

       І розказав: «Скінчилася атака:

Ворожих трупів — двадцять три».

То він один їх? —

Все неначе в казці.

Звичайний парубок. З  поліського села.

А от і він. Низький, чорнявий. В касці. Ввійшов. Дав рапорта. І витер піт з лиця.

Ведуча. 6листопада 1943 року багатостраждальний Київ було ви­зволено від нацистських загарбників.

Розорене, змучене, але не поставлене на коліна місто зустрічало своїх визволителів. У ті дні Павло Тичина писав:                  

Ти — наша честь, і гордість, і краса.

Як голуб — ніжний, гострий, як коса.

Ти — наша слава, помста за руїни.

Ти — невмируще серце України.

Ведучий. Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, ма­сових розстрілів, душогубок, убивств.

Якби фашисти не були розбиті

 Могутнім залпом наших батарей.

Чи міг би залишитися на світі

Незнищеним хоча б один єврей?

То в кожнім іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений рейхстаг.

А. Кацнельсон

Ведуча. Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку.

      Майже 30 років чекав свого часу пам'ятник жертвам у Бабиному Ярі. Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на на­півправді чи неправді. І тільки із здобуття Україною незалежності вели­ка київська трагедія стала відома широкому загалу Поетеса Ліна Костен­ко писала:

Гілку показали на вербі.

Широко руками розвели.

Кажуть люди: десь тут у долині

Всі живцем закопані були.

Тут Одарка, невсипуща мати,

Миротвориця дитячих чвар.

Тут Лаврін, прислів’ями багатий,

І Кривенко, сивий чоботар.

Тут Юрко і чорноока Хана,

Всі малі товариші мої.

Тут земля, а в ній глибока ран,

Не чіпайте, боляче землі.

Але розстрілювали в Бабиному яру не тільки  євреїв, а й військовополонених, дітей, націоналістів та  священнослужителів. На місці їх розстрілу були збудовані пам’ятники

13-16 слайд «Пам’ятники Бабиного яру».

Вчитель. З давніх часів люди очищувались вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудять.

Учениця запалює свічку.

17 слайд. Відеоролик Нателли Бортянської

Вчитель. Вшануймо пам'ять загиблих в Бабиному яру хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання.

17-18 слайд.

 Заключне слово вчителя.

  Час може зарубцювати рани. Та він безсилий загасити нашу пам’ять. Шовінізм і ксенофобію не можна перемогти лише силовими чи чисто політичними методами. Боротьба з цим злом проходить через душі людей. Крапку може поставити лише перемога людського розуму та волі.

Для багатьох народів незалежна Україна стала Батьківщиною. Мир і злагода – це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедию минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.

Народе, що дав геніїв великих,

Народе, що несеш із світових глибин

Високий чесний дух серед обмовин диких,

Низький тобі уклін!

Нас хліб живив один, одні поїли води.

Ділили, як брати, ми радість і печаль.

І нам за землю цю, за цвіт її свободи

Життя віддать не жаль.

Нас не зломать повік, бо ми не поодинці,

А попліч ідемо крізь темряву негод...

Не умирать, а жить, євреї, українці!

Нехай живе народ!

                                                          М. Рильський